Верховна Рада врегулювала примусову евакуацію дітей під час воєнного стану

10 лютого 2026 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питання проведення обов’язкової евакуації».

Документ спрямований на вдосконалення механізму обов’язкової евакуації в умовах воєнного стану. Особливу увагу законодавець приділив порядку проведення примусової евакуації дітей, зокрема у випадках, коли батьки відмовляються забезпечити їх супровід до безпечних районів. Документ уточнює, як саме держава має діяти, коли через бойові дії дітям загрожує небезпека, а батьки відмовляються виїжджати з небезпечних територій.

Чому це важливо

Під час воєнного стану виникали складні ситуації, коли населені пункти перебували під обстрілами, дітям загрожувала небезпека, а батьки відмовлялися виїжджати. Не було чітко прописано, як саме повинні діяти органи влади.

Практика застосування норм під час дії воєнного стану показала необхідність чіткішого нормативного визначення порядку дій органів влади та відповідальності батьків у разі загрози життю і здоров’ю дітей.

Ким здійснюється евакуація дітей?

Рішення про обов’язкову евакуацію (у тому числі у примусовий спосіб дітей) з зон можливих та активних бойових дій приймається обласними або Київською міською військовими адміністраціями за пропозицією військового командування та за погодженням із Координаційним штабом.

Важливим є доповнення Кодексу цивільного захисту України новими нормами, які раніше були відсутні. Зокрема, законодавчо закріплено, що:

1. Примусова евакуація дітей з здійснюється органами опіки та піклування із залученням Національної поліції України — для забезпечення публічної безпеки та порядку.
2. У населених пунктах, що знаходяться на території активних бойових дій — поліцейськими, уповноваженими рішенням керівника відповідного органу або підрозділу Національної поліції України.
3. Після евакуації до безпечних районів діти передаються органам опіки та піклування для вжиття подальших заходів відповідно до законодавства.

Якщо батьки відмовляються виконувати обов'язки щодо евакуації дитини

У разі прийняття рішення про проведення обов’язкової евакуації дітей у примусовий спосіб із населених пунктів, розташованих на територіях активних бойових дій, батьки або інші законні представники зобов’язані забезпечити їх супровід до безпечних районів — особисто або за згодою із залученням інших осіб.

У випадку відмови батьків (осіб, які їх замінюють — вітчима, мачухи, опікуна, піклувальника чи іншої особи, на яку покладено обов’язки щодо виховання або піклування про дитину) здійснювати супровід евакуація проводиться поліцейськими, уповноваженими відповідним рішенням керівника органу або підрозділу Національної поліції України без супроводження батьків з подальшою передачею дитини органам опіки та піклування у безпечному районі.

У таких випадках орган опіки та піклування зобов’язаний:

1. негайно повідомити прокурора;
2. протягом семи днів після постановлення рішення або негайно після передачі дитини звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, або про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Таким чином, закон встановлює чіткий механізм реагування держави у випадках, коли дії або бездіяльність батьків створюють загрозу безпеці дитини.

Запроваджені зміни закріплюють принцип, відповідно до якого життя та безпека дитини мають безумовний пріоритет над будь-якими іншими міркуваннями під час воєнного стану.

Цей інформаційний матеріал створено в рамках проєкту, що реалізується Данською радою у справах біженців (DRC) завдяки фінансовій підтримці від Уряду Сполучених Штатів Америки. Висловлені погляди та думки належать виключно автору та не обов'язково відображають погляди Уряду США або DRC. Ні Уряд Сполучених Штатів Америки, ні DRC не можуть нести відповідальність за зміст цього матеріалу.