Проєкти DRC

Якщо втрачено документи на житло. Коли варто хвилюватися та що можна вдіяти?

Поділитись

За стресових умов евакуації, яку внаслідок війни вже відчули на собі мільйони українців і яка досі триває, не всі, хто їде з дому, робить це з документами на нерухомість. Дехто сподівається на швидке повернення, дехто внаслідок бойових дій вже втратив документи або доступ до них. Тому питання відновлення документів на житло є одним із найпоширеніших запитів до юристів з боку вимушено переміщених осіб. З іншого боку в цей турбулентний для українців час розібратися в цьому питанні буде корисним кожному власнику об’єкту нерухомості.

У цьому матеріалі розберемося з наступним:

які документи є правовстановлюючими (ПВД);
що таке Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (скорочено «ДРРП»);
які існують шляхи відновлення документів залежно від періоду набуття права власності;
судовий порядок, якщо інші виявились безрезультатними.

Важливо! Втрата документа про право власності не означає втрату самого права. Відновити документ, який було пошкоджено або втрачено, є вкрай важливо, адже, наприклад, для отримання компенсації у разі пошкодження або знищення житла, необхідно підтвердити право власності на нього.

Отже, правовстановлюючим є офіційний, складений відповідно до вимог закону, що діяв на момент видачі, документ, який посвідчує правовий зв’язок особи з майном.

Приклади:

Договори: купівлі-продажу, міни, дарування, спадкового договору, які посвідчені нотаріально.
Свідоцтва: про право власності на житло, видане органом місцевого самоврядування або приватизації; про право на спадщину; про право власності на частину в спільному майні подружжя.
Рішення суду: про визнання права власності.
Державний акт: на право власності на земельну ділянку.

Важливо! Оскільки право власності на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації, то однією з вимог до правовстановлюючого документу і завершальним етапом оформлення самого права є його державна реєстрація. Нею держава визнає та підтверджує факт набуття, зміни або припинення права на нерухоме майно.

Про що йдеться?

До 01.01.2013 державну реєстрацію права власності проводили бюро технічної інвентаризації (БТІ) спочатку у паперових реєстрових книгах, справах, про що на самих документах здійснювали відповідні реєстраційні написи, штампи тощо.

Згодом, на початку двохтисячних було запроваджено вже електронну форму державної реєстрації права у Реєстрі права власності на нерухоме майно (скорочено РПВН), який потім став невід’ємною архівною складовою наступного електронного реєстру, про який йтиметься далі.

З 01.01.2013 державна реєстрація права відбувається шляхом внесення державним реєстратором або нотаріусом необхідних для цього відомостей в сучасний Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, часто саме від періоду набуття та реєстрації права залежить варіант відновлення втрачених документів.

Розглянемо варіанти відновлення документів в залежності від періоду набуття права власності

1)Відновлення документу, оформленого після 01.01.2013.

У разі втрати, пошкодження або знищення документа, оформленого після 01.01.2013, дані про сам об’єкт нерухомості, відомості про його власника та підстави набуття ним права власності тощо вже містяться в ДРРП, оскільки були внесені до реєстру під час оформлення угоди та державної реєстрації права.

Довідку з Державного реєстру ДРРП для перевірки підтвердження права власності на нерухомість можна отримати у ЦНАП, а також – онлайн, на порталі Дія, авторизувавшись та вибравши послугу «Надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Для участі в компенсаційних програмах наявності запису в ДРРП достатньо, проте у разі необхідності спадкування або відчуження такого майна, виникає потреба у відновленні правовстановлюючого документу. З відомостей, які є в ДРРП, ви можете отримати відомості про правовстановлюючий документ та звернутися до установи, організації, сторони угоди для отримання дублікату.

2)Відновлення документу, оформленого з 01.01.2003 до 01.01.2013.

Як було зазначено вище, на початку двохтисячних було запроваджено вже електронну форму державної реєстрації права, а саме: у Реєстрі права власності на нерухоме майно (скорочено РПВН). На теперішній час він є невід’ємною архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ДРРП).

Відтак, наявність інформації щодо нерухомого майна в РПВН дає можливість для перенесення відомостей про вже зареєстроване до 2013 року право власності до ДРРП.

Перевірити наявність державної реєстрації права в РПВН можна у ЦНАП, а також – онлайн, на порталі Дія, авторизувавшись та вибравши послугу «Надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Для участі в компенсаційних програмах наявності запису в РПВН також буде достатньо, проте за необхідності оформити право на спадщину чи розпорядитися майном, виникне потреба у відновленні правовстановлюючого документу. З відомостей, які є в РПВН, ви можете отримати вихідні дані про правовстановлюючий документ і звернутися до установи, організації, сторони угоди для отримання дублікату.

3)Відновлення документу, оформленого до запровадження електронних реєстрів

У разі набуття права власності в той період, коли його державну реєстрацію проводили бюро технічної інвентаризації (БТІ) у паперових реєстрових книгах, справах тощо, сподіватися на наявність цієї інформації в будь-якому з реєстрів не варто. Проте і зневірюватись – також.

В таких випадках потрібно:

згадати, який саме орган/нотаріус оформлював/посвідчував документ;
дізнатися його фактичне місце перебування і звернутись туди, адже саме суб’єкт, що оформив/посвідчив оригінал документу, може видати його дублікат.

Важливо! Дублікат документа має таку ж юридичну силу, як і оригінал.

Ризики: відсутність доступу до суб’єктів видачі/посвідчення, обумовлена окупацією, активними бойовими діями, знищенням архівів тощо.

4)Відновлення правовстановлюючих документів у судовому порядку.

Якщо спроби отримати дублікат не дали результату, залишається судовий порядок вирішення проблеми. Для власника, який втратив документ, що засвідчує його право власності, законодавець передбачив можливість звернутися до суду з позовом про визнання цього права. Тобто позиватися до суду з такою заявою може лише власник.

Спори цієї категорії розглядаються за місцезнаходженням нерухомого майна, відтак належним судом для звернення буде той, територіальна юрисдикція якого поширюється на місце розташування об’єкту нерухомості.

Важливо! В умовах війни низка судів припинила свою діяльність і їхня територіальна підсудність передана до інших діючих судів у різних областях України. Тому попередньо слід пересвідчитись, якому суду передано територіальну підсудність потрібного суду, що можна зробити, скориставшись офіційним веб порталом «Судова влада України» в розділі «Пошук суду».

Відповідачем у даному позові виступатиме особа, яка через відсутність правовстановлюючого документу не визнає належності на праві власності майна позивачеві або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Це можуть бути:

органи, уповноважені видавати правовстановлюючі документи;
органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно;
територіальні громади;
в умовах воєнного стану також – тимчасові військові адміністрації населених пунктів, утворені з метою забезпечення дії законів України, правового режиму тощо в межах територіальних громад, де органи місцевого самоврядування не здійснюють свої повноваження.

Ціна позову буде залежати від вартості майна. Тому потрібно надати суду відповідні дані про визначення вартості майна, як то: звіт про оцінку майна, наданий сертифікованим суб’єктом оцінювання; е-довідку про оціночну вартість об’єкта нерухомості, отриману через сервіс Фонду державного майна України (ФДМУ) тощо. Ставка судового збору для фізичних осіб становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доказами в цьому випадку можуть бути:

копії самого документу (фото, ксерокопії, фото з телефону тощо);
копії технічної документації об’єкта нерухомості;
копії будь-яких інших документів, в яких згадується правовстановлюючий документ, його реквізити, дата видачі, реєстраційний номер, ким і коли виданий тощо;
копії документів, що передували правовстановлюючий документ (розпорядження про приватизацію, рішення про виділення земельної ділянки під будівництво тощо);
довідки від БТІ, з архівів;
договори з постачальниками житлово-комунальних послуг;
копії/оригінали довідок з місця реєстрації, домової книги;
квитанції про сплату житлово-комунальних послуг;
фото самого об’єкту нерухомості;
пояснення свідків тощо.

За результатами розгляду справи рішення суду, ухвалене на користь позивача та таке, що набрало законної сили, тепер і буде тим правовстановлюючим документом, який слід звернути до виконання, пред’явивши його державному реєстратору для здійснення реєстраційних дій в ДРРП.

Якщо ж було втрачено рішення суду, яким підтверджувалось право власності, власник може звернутися до суду першої інстанції із заявою, де розглядалась відповідна справа, за повторною видачою судового рішення.

Поради власникам житла

Необхідно перевірити наявність записів про право в ДРРП та у разі її відсутності здійснити реєстрацію. Для цього можна скористатися порадами зі статті «Як зареєструвати нерухомість через «Дію».

Не зайвим буде наявні у власника оригінали документів сфотографувати, зробити скан-копії, зберігати на цифрових носіях, в тому числі на зовнішньому носії, у хмарному сховищі тощо. Детальні фото/відео квартири, будинку тощо теж можуть стати корисними у разі необхідності встановлювати право власності в судовому порядку. У разі необхідності звернення до суду з відповідним позовом можна скористатися фаховою правничою підтримкою юриста на Платформі «PravoVsim».

Інформаційний матеріал створено БО "ПБФ «Карітас Маріуполь» у партнерстві з Данською радою у справах біженців (DRC) в рамках проєкту, що фінансується Європейським Союзом. Висловлені погляди та думки належать лише автору (авторам) та не обов'язково відображають погляди Європейського Союзу або DRC. Ні Європейський Союз, ні DRC не несуть відповідальності за зміст, який містить даний матеріал.