Захист прав дітей в Європі: що потрібно знати українським батькам

Станом на 2025 рік більше чотирьох мільйонів українців знайшли притулок у країнах Європейського Союзу. Серед них — понад мільйон дітей, які разом зі своїми батьками намагаються адаптуватися до нового життя. Але адаптація виявляється складнішою, ніж здається на перший погляд, особливо коли йдеться про виховання дітей. 

Європейські стандарти захисту дитинства кардинально відрізняються від звичних українських підходів. Те, що в Україні традиційно могло вважатися прийнятним у вихованні, в Європі може призвести до втручання соціальних служб і навіть тимчасового вилучення дитини з родини. За останні роки таких випадків зафіксовано щонайменше 240, і кожен з них стає серйозним випробуванням для всієї сім'ї. 

Коли звичне виховання стає проблемою 

Світлана з Києва пригадує ситуацію в Німеччині. У дитячому садку вона лише злегка вдарила свого п'ятирічного сина за неслухняність. Через годину до неї додому прийшли соціальні працівники разом з поліцією. Дитину вилучили, а самій Світлані довелося доводити в суді, що вона не є небезпечною для дитини. 

Цей випадок не є поодиноким. Європейське право категорично забороняє будь-які фізичні покарання дітей. Навіть легкий ляпас може стати підставою для відкриття справи проти батьків. Водночас дитина, яка є свідком домашнього насильства, автоматично вважається жертвою. Це означає, що навіть сварки між дорослими, якщо вони відбуваються при дитині, можуть стати підставою  до втручання соціальних служб. 

Принцип «найкращих інтересів дитини» 

Основа європейського підходу — принцип найкращих інтересів дитини. Це не декларація, а реальний критерій, за яким приймаються рішення. Якщо соціальні служби вважають, що дитині краще перебувати не з батьками, а під захистом держави, вони мають право діяти відповідно. 

Цей принцип закріплений у Конвенції ООН про права дитини, Гаазькій конвенції та інших міжнародних документах. Для європейських країн він є незаперечним пріоритетом, незалежно від національності батьків чи культурних традицій родини. 

Марія з Харкова розповідає: «У Польщі мою дочку забрали через те, що я сварилася з мамою. Мама звернулася до поліції, а соціальні служби вирішили, що дитина перебуває в стресовій ситуації. Мені довелося проходити психологічну експертизу та курси батьківства, щоб довести, що я можу забезпечити дочці безпечне середовище». 

Дії соціальних служб і наслідки для сімей 

Українські сім'ї можуть частіше привертати увагу соціальних служб, ніж місцеві родини, через нижчий рівень обізнаності у місцевих нормах і традиціях. 

Найчастіші причини втручання соціальних служб: 

• Підозра у фізичному або психологічному насильстві. 
• Свідчення дитини про конфлікти в родині. 
• Скарги сусідів на крики чи сварки. 
• Нехтування, на думку служб, базовими потребами дитини. 

Європейські соціальні працівники співпрацюють з українськими консульствами, запитують інформацію про родину в українських соціальних служб, залучають перекладачів та культурних медіаторів. У більшості випадків — понад 80% — діти повертаються до батьків після з'ясування обставин. 

Що робити, коли лунає стук у двері 

Якщо до вашого дому прийшли представники соціальних служб, головне — не панікувати. Агресія чи спроби приховати щось лише погіршать ситуацію. 

Перший крок — з'ясувати, в чому саме вас підозрюють. Ви маєте право отримати письмове пояснення причин втручання. Другий — негайно зв'язатися з українським консульством. Консульські працівники можуть забезпечити перекладача, допомогти знайти адвоката та підтримати вас у спілкуванні з місцевими органами. 

Олексій з Дніпра пам'ятає той день, коли забирали його семирічного сина: «Я не розумів, що відбувається, не знав мови, боявся сказати щось не те. Тільки завдяки консулу та адвокату, якого він порекомендував, ми змогли швидко повернути сина додому. Виявилося, вчителька неправильно зрозуміла слова дитини про те, як тато його «покарав». 

Марія та Сергій з Донецька стикнулись з тим, що перебуваючи в Канаді не могли отримати медичну допомогу для хворого немовля, а потім лікар повідомив соціальні служби про підозру щодо неналежного догляду за дитиною. Дитину вилучили та тимчасово передали в прийомну родину. Довгий шлях збору доказів та судового розгляду закінчився для цієї родини благополучно, оскільки немовля повернулося до батьків під поруку бабусі, яку викликали з України з цього приводу.  

Тому в таких випадках важливо зберігати всі документи, записувати розмови з працівниками соціальних служб, активно брати участь у всіх процедурах. Європейська система передбачає право на захист, і цим правом треба користуватися. 

Мережа підтримки, яка працює 

Попри суворість правил, українські родини у Європі не залишаються без допомоги. У всіх країнах ЄС діє безкоштовна цілодобова гаряча лінія 116-000, куди можна звернутися по допомогу. Багато країн надають безкоштовну юридичну допомогу сім'ям з низькими доходами. 

Українські громадські організації в європейських країнах створили власні мережі підтримки. Вони допомагають новоприбулим розібратися з місцевими законами, знайти адвокатів, які розуміють українську специфіку, забезпечити психологічну підтримку. 

«Ми розуміємо, наскільки це страшно — опинитися в чужій країні і раптом втратити дитину», — розповідає координатор однієї з таких організацій у Берліні. «Наше завдання — допомогти людям не тільки повернути дітей, а й навчитися жити за новими правилами, зберігаючи при цьому свою гідність та цінності». 

Не тільки контроль, а й підтримка 

Варто розуміти, що європейські соціальні служби — це не тільки контролери, а й помічники. Вони надають різноманітні форми підтримки українським сім'ям: від фінансової допомоги до програм адаптації та психологічного супроводу. 

Розмір і форми допомоги відрізняються в залежності від країни. Деякі види підтримки доступні лише громадянам ЄС, але більшість програм охоплюють і тих, хто має статус тимчасового захисту. Щоб дізнатися про всі можливості, варто звернутися до місцевих органів соціального забезпечення або до українських громадських організацій. 

Адаптація як шлях до безпеки 

Найкращий спосіб уникнути проблем з соціальними службами — це адаптуватися до європейських норм виховання дітей. Це означає не відмовитися від своєї культури, а навчитися поєднувати українські цінності з європейськими стандартами безпеки. Ось кілька практичних порад: 

Не застосовуйте до дитини фізичні покарання, навіть легкі. 

• Намагайтеся не сваритися при дітях. 
• Активно спілкуйтеся з вчителями та вихователями. 
• Вивчайте основи місцевого законодавства про права дітей. 
• Не ігноруйте звернення від шкіл чи соціальних служб. 

Європейська система захисту дітей може здаватися жорсткою, але вона працює в інтересах дитини. Головна її мета — не покарати батьків, а створити безпечне середовище для кожної дитини, незалежно від її походження. 

Для українських сімей це означає необхідність адаптації, але не капітуляції. Знання своїх прав та обов'язків, розуміння європейських стандартів, активна позиція у взаємодії з місцевими органами — це найкращий захист для вашої родини. 

Якщо у вас вилучили дитину за кордоном або вам відомо про такі випадки, звертайтеся до Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за телефоном гарячої лінії: 0800-50-17-20 та/або пишіть на електронну пошту: [email protected] 

Ознайомтеся із рекомендаціями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо того, куди звертатися у випадку вилучення дитини.