Що приховується за ордерами про арешт Міжнародного кримінального суду?
Що приховується за
ордерами про арешт Міжнародного кримінального суду?
Доктор Денис Кешкентій, український адвокат, магістр
міжнародного права, CEO Key Legal Factors (Netherlands) [email protected]
16 березня 2025 року
За останні 2 роки
юридичний та політичний світ звертає увагу на діяльність Міжнародного
кримінального суду і слідкує за реакцією та послідовністю дій цієї міжнародної
установи на глобільні юридичні перетворення, що відбуваються у світі. Взагалі
за часом існування - МКС - досить нова структура, оскільки заснована лише 25
років тому. Загалом, на сайті МКС (https://www.icc-cpi.int) йдеться
повідомлення про 59 ордерів на арешт за часи його існування станом на кінець
2024 року, але вважаю, що їх кількість незначно більша, оскільки внутрішня
діяльність розслідування МКС досить секретна, незважаючи на заявлену
публічність загальної діяльності МКС. Станом на 16 березня 2025 року їхня
кількість досягла 60
(https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_people_indicted_in_the_International_Criminal_Court).
Протягом діяльності МКС ордери про арешт видавалися:
Справа
Ізраїль–ХАМАС (2024)
Біньяміна Нетаньягу,
прем’єр-міністра Ізраїлю.
Йоава Галланта,
колишнього міністра оборони Ізраїлю.
Мохаммеда Дейфа,
військового командира ХАМАС.
Обвинувачення у злочинах:
використання голоду як методу війни, переслідування, вбивства, атаки на
цивільне населення. Ордери пов’язані з діями в Газі з жовтня 2023 по травень
2024. Статус: усі на свободі.
Справа Судан
Омар аль-Башир (два
ордери, 2009 і 2010). Дати ордерів: 4 березня 2009 р. і 12 липня 2010 р.
Злочини: геноцид, злочини проти людяності (вбивства, депортації, тортури),
воєнні злочини (напади на цивільних, мародерство) у Дарфурі. Статус: перебуває
на свободі.
Абдель Рахім Хуссейн
(2012). Дата ордера: 1 березня 2012 р. Злочини: злочини проти людяності та
воєнні злочини, зокрема депортації та напади на цивільних у Дарфурі. Статус: у
розшуку, на свободі.
Алі Кушайб (2007) та
інші. Обвинувачення у злочинах: геноцид, злочини проти людяності та воєнні
злочини у Дарфурі, включаючи вбивства, депортації, зґвалтування, катування.
Статус: зданий до МКС у 2020 році, засуджений у 2024 році.
Справа Малі
Аль-Хассан Аг Абдул Азіз
(2018). Дата ордера: 27 березня 2018 р. Злочини: воєнні злочини та злочини
проти людяності, включаючи тортури, переслідування, негуманне поводження в
Малі. Статус: ув’язнений і засуджений МКС у 2024 році.
Ахмад Аль-Факі Аль-Махді
(2015). Звинувачення: руйнування культурної спадщини (напад на релігійні та
історичні будівлі в Тімбукту). Дата ордера: 28 вересня 2015 р. Статус:
засуджений до 9 років ув’язнення у 2016 році.
Справа Демократична
Республіка Конго
Жермен Катанга (2007).
Звинувачення: воєнні злочини, вбивства, сексуальне насильство. Статус:
засуджений у 2014 році.
Томас Лубанга Д’їло. Дата
ордера: 10 лютого 2006 р. Обвинувачення у злочини: використання дітей-солдатів.
Статус: засуджений у 2012 році до 14 років ув’язнення.
Сільвестр Мудакумура.
Дата ордера: 13 липня 2012 р. Злочини: воєнні злочини, включаючи вбивства,
зґвалтування та напади на цивільних. Статус: загинув у 2019 році; справа щодо
нього припинена.
Справа
Центральноафриканська Республіка
Жан-П’єр Бемба (2008).
Дата ордера: 23 травня 2008 р. Злочини: воєнні злочини та злочини проти
людяності в ЦАР. Статус: оправданий апеляційною палатою в 2018 році.
Справа Уганда
Жозеф Коні. Дата ордера:
8 липня 2005 р. Злочини: воєнні злочини та злочини проти людяності, зокрема
масові вбивства, сексуальне рабство та використання дітей-солдатів у складі
Господньої армії опору (LRA). Статус: у розшуку, на свободі.
Домінік Онгвен. Дата
ордера: 8 липня 2005 р. Злочини: воєнні злочини та злочини проти людяності,
включаючи вбивства, зґвалтування та викрадення дітей. Статус: засуджений у 2021
році до 25 років ув’язнення.
Справа Лівія
Сайф аль-Іслам Каддафі.
Дата ордера: 27 червня 2011 р. Злочини: злочини проти людяності, включаючи
вбивства та переслідування під час громадянської війни в Лівії. Статус: у
розшуку, на свободі.
Справа Росія–Україна
Володимир Путін і Марія
Львова-Бєлова. Дата ордерів: 17 березня 2023 р. Злочини: незаконна депортація
дітей з окупованих регіонів України до Росії (воєнні злочини).
Сергій Кобилаш, Віктор
Соколов, Сергій Шойгу, Валерій Герасимов: обвинувачення за військові злочини
(напади на цивільні об’єкти, стаття 8(2)(b)(ii) Римського статуту) та злочини
проти людяності (стаття 7(1)(k)). Статус: усі перебувають на свободі.
Справа Кот-д’Івуар
Сімон Гбагбо. Дата
ордера: 29 лютого 2012 р. Злочини: злочини проти людяності, включаючи
переслідування та зґвалтування. Статус: звинувачення знято в 2021 році.
Справа Філіппіни (2025)
Родріго Дутерте, колишній
президент Філіппін. Дата ордера: 7 березня 2025 року. Злочини: злочини проти
людяності, зокрема масові позасудові вбивства під час “війни з наркотиками” у
період з 1 листопада 2011 по 16 березня 2019 року, коли він очолював “Даванський
ескадрон смерті” та національну поліцію. Статус: 11 березня 2025 року Дутерте
був заарештований у Манілі після повернення з Гонконгу на підставі запиту МКС
через Інтерпол. Того ж дня його доставили до Гааги, де 12 березня 2025 року МКС
взяв його під варту
(https://www.icc-cpi.int/news/situation-philippines-rodrigo-roa-duterte-icc-custody).
Юридична основа та
правила застосування ордеру на арешт МКС:
Найголовнішою є Римський
статут (https://www.icc-cpi.int/resource-library/documents/rs-eng.pdf), який
передбачає ув’язнення, затримання та представлення перед судом особи,
підозрюваної у злочинах, охоплених юрисдикцією МКС. Видача ордеру на арешт
здійснюється Палатою досудового провадження, що зазначено в статті 58 Римського
статуту
(https://www.icc-cpi.int/resource-library/documents/rs-eng.pdf#page=36). Інша
форма виклику — повістка про виклик. Палата досудового провадження видає за
заявою Прокурора ордер на арешт тієї чи іншої особи, у будь-який час після
початку розслідування. Єдиний ордер на арешт, оприлюднений МКС, стосується лише
справи Судану та щодо арешту Ахмад Мохамед Харун (1964 року народження),
виданий 27 квітня 2007 року (https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/CourtRecords/CR2007_02903.PDF).
Ахмад Мохамед Харун, колишній міністр державної безпеки Судану, звинувачується
у скоєнні злочинів проти людяності по 20 пунктах та 22 пунктах у воєнних
злочинах: переслідування цивільного населення, масові вбивства, депортація та
насильницьке переміщення людей, зґвалтування та сексуальне насильство,
вербування та організація дій джанджавідських угруповань тощо. Влада Судану
відмовилась співпрацювати з МКС, і станом на 16 березня 2025 року Ахмад Харун не
заарештований, перебуває у Судані.
Важливим
міжнародно-політичним та юридичним моментом в ордері про арешт є те, що
Прокурор у своїй заяві (клопотанні про арешт певної особи) повинен переконати
Палату досудового провадження МКС про наявність інформації та доказів, в тому,
що:
є обґрунтовані підстави
вважати, що ця особа вчинила злочин, який підпадає під юрисдикцію Суду (стаття
58(1)(a) Римського статуту);
арешт цієї особи
видається необхідним за будь-якої з трьох умов:
для забезпечення її явки
на судовий розгляд;
для забезпечення того,
щоб ця особа не створювала перешкод чи загрози для розслідування або судового
провадження;
у відповідних випадках,
для запобігання продовженню вчинення особою цього злочину або пов’язаного з ним
злочину, що підпадає під юрисдикцію Суду і пов’язаний з тими самими обставинами
(стаття 58(1)(b) Римського статуту).
В заяві Прокурора до МКС
про арешт обов’язково вказуються:
ім’я особи й будь-яка
інша відповідна інформація, що встановлює особу;
конкретне посилання на
злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду, які ймовірно вчинила ця особа;
стислий виклад фактів,
які ймовірно становлять склад цих злочинів;
виклад доказів і будь-яка
інша інформація, які дають обґрунтовані підстави вважати, що ця особа вчинила
ці злочини;
причина, з якої Прокурор
вважає арешт цієї особи необхідним (стаття 58(2) Римського статуту).
В ордері на арешт
вказуються:
ім’я особи та будь-яка
інша відповідна інформація, що встановлює особу;
конкретне посилання на
злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду, у зв’язку з якими вимагається арешт
цієї особи;
стислий виклад фактів,
які ймовірно становлять ці злочини (стаття 58(3) Римського статуту).
Ордер на арешт
залишається дійсним, доки Суд не розпорядиться про інше (стаття 58(4) Римського
статуту). На підставі ордера на арешт Суд може вимагати тимчасового арешту або
арешту та передачі особи відповідно до Частини 9 Римського Статуту (Міжнародне
співробітництво та судова допомога)
(https://www.icc-cpi.int/resource-library/documents/rs-eng.pdf#page=49).
Прокурор також може звернутися до Палати досудового провадження з проханням
внести правки до ордеру на арешт шляхом зміни або доповнення до злочинів, зазначених
у ньому (стаття 58(6) Римського статуту).
Як альтернатива зверненню
з проханням про видачу ордеру на арешт Прокурор може подати заяву з проханням
до Палати досудового провадження видати повістку про виклик цієї особи. Якщо
Палата досудового провадження переконалася в наявності обґрунтованих підстав
вважати, що ця особа вчинила ймовірний злочин і що повістка про виклик буде
достатнім заходом для забезпечення явки цієї особи, вона видає повістку про
виклик цієї особи на певних умовах чи без будь-яких умов, які обмежують свободу
(інших, ніж затримання), якщо це передбачено національним законодавством
(стаття 58(7) Римського статуту).
У повістці про виклик
вказуються:
ім’я особи і будь-яка
інша відповідна інформація, що встановлює особу;
точна дата явки особи;
конкретне посилання на
злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду, які ймовірно вчинила ця особа;
стислий виклад фактів,
які ймовірно становлять цей злочин (стаття 58(7) Римського статуту).
Повістка про виклик
вручається безпосередньо цій особі (Правило 121(3) Правил процедури і
доказування МКС
(https://www.icc-cpi.int/resource-library/Documents/RulesProcedureEvidenceEng.pdf#page=61)).
Важливим моментом є те,
що за Правилом 117 Правил процедур і доказування МКС (Тримання під вартою в
державі утримання під вартою)
(https://www.icc-cpi.int/resource-library/Documents/RulesProcedureEvidenceEng.pdf#page=107),
окрім вимог щодо інформування особи про арешт, заходи, які приймає суд у
випадку арешту, дії суду після арешту, тримання під вартою в державі-учасниці,
окремим пунктом зазначені умови оскарження. Заява про оскарження щодо того, чи
був ордер на арешт виданий належним чином відповідно до підпунктів
"а" і "b" пункту 1 статті 58 Римського Статуту, подається в
письмовій формі до Палати попереднього провадження. У заяві мають бути
викладені підстави для оскарження. Після отримання думки Прокурора Палата
попереднього провадження невідкладно ухвалює рішення щодо такої заяви. Таке
право є автономним, і не обмежено іншими умовами ст. 58 або 59 Римського
Статуту. Також така автономія кореспондується зі ст. 82 Римського Статуту
(https://www.icc-cpi.int/resource-library/documents/rs-eng.pdf#page=58).
Виконання ордеру про
арешт забезпечується процедурою арешту в державі місця тримання під вартою, що
передбачена статтею 59 Римського статуту
(https://www.icc-cpi.int/resource-library/documents/rs-eng.pdf#page=37). За її
змістом, держава-учасниця, яка отримала прохання про тимчасовий арешт або про
арешт та передачу будь-якої особи до Суду, невідкладно вживає заходів для
арешту відповідної особи відповідно до свого законодавства і положень Частини 9
Римського Статуту.
Затримана «Арештована
особа» невідкладно доставляється до компетентного судового органу в державі
місця тримання під вартою, який відповідно до законодавства цієї держави
визначає, що:
a) ордер виданий стосовно
цієї особи;
b) ця особа арештована з
дотриманням належної процедури;
c) права цієї особи були
дотримані (стаття 59(2) Римського статуту).
При цьому арештована
особа має право звернутися до компетентного органу в державі місця тримання під
вартою з клопотанням про тимчасове звільнення до її передачі до Суду (стаття
59(3) Римського статуту). Тобто ще на стадії затримання в країні-учасниці «арештована
особа» має можливість оскаржити своє затримання.
Під час прийняття рішення
стосовно будь-якого такого клопотання компетентний орган у державі місця
тримання під вартою розглядає питання про те, чи існують, з огляду на тяжкість
імовірних злочинів, надзвичайні та виняткові обставини, які виправдали б тимчасове
звільнення, і чи існують необхідні гарантії для забезпечення того, щоб держава
місця тримання під вартою могла виконати свій обов’язок стосовно передачі цієї
особи до МКС (стаття 59(4) Римського статуту). При цьому компетентний орган у
державі місця тримання під вартою не може розглядати питання про те, чи виданий
ордер на арешт належним чином відповідно до підпунктів (a) та (b) пункту 1
статті 58 Римського Статуту (стаття 59(4) Римського статуту).
Палаті досудового
провадження МКС повідомляють про будь-яке клопотання про тимчасове звільнення і
вона надає рекомендації компетентному органу в державі місця тримання під
вартою. Компетентний орган у державі місця тримання під вартою до прийняття ним
рішення повною мірою враховує такі рекомендації, у тому числі будь-які
рекомендації стосовно заходів запобігання втечі цієї особи (стаття 59(5)
Римського статуту). Таке правило досить цікаве з приводу втручання на
незалежність національних судів від зовнішнього впливу та є дискусійним.
Якщо ця особа тимчасово
звільнена, Палата досудового провадження може запитувати періодичні звіти про
статус такого тимчасового звільнення (стаття 59(6) Римського статуту). Після
прийняття державою місця тримання під вартою рішення про передачу цю особу якомога
швидше доставляють до МКС (стаття 59(7) Римського статуту).
Правило 118 Правил
процедури і доказування вже охоплюють наступну чергу - досудове утримання під
вартою за місцем знаходження МКС
(https://www.icc-cpi.int/resource-library/Documents/RulesProcedureEvidenceEng.pdf#page=108).
Якщо особа, передана МКС, подає первинне клопотання про тимчасове звільнення до
судового розгляду, або при першій явці відповідно до правила 121, або пізніше,
Палата попереднього провадження невідкладно приймає рішення щодо цього
клопотання після з’ясування думки Прокурора.
Оскарження інших рішень
Попередньої палати передбачено статтею 82 Римського Статуту
(https://www.icc-cpi.int/resource-library/documents/rs-eng.pdf#page=58). Кожна
зі сторін відповідно до Правил процедури і доказування може оскаржити будь-яке
з таких рішень:
a) рішення стосовно
юрисдикції або прийнятності;
b) рішення, що дозволяє
або забороняє звільнення особи, стосовно якої здійснюється розслідування або
кримінальне переслідування;
c) рішення Палати
досудового провадження діяти за власною ініціативою відповідно до пункту 3
статті 56;
d) рішення, що стосується
питання, яке істотно впливало б на справедливе і швидке здійснення провадження
або на результат судового розгляду.
За останні декілька років в діяльності МКС відбулися такі зміни:
Зростання кількості
ордерів: МКС видав 60 ордерів на арешт, додавши ордер проти Родріго Дутерте
(https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_people_indicted_in_the_International_Criminal_Court).
Розподіл виконання ордерів вигляє так:
Виконано: 22 (36,67%),
включаючи арешт Дутерте у березні 2025 року.
Померли обвинувачені: 7 (11,67%).
На свободі обвинувачені: 31 (51,67%).
Останній ордер був відносно Дутерте: Ордер на арешт
колишнього президента Філіппін Родріго Дутерте виданий 7 березня 2025 року за
злочини проти людяності, зокрема масові позасудові вбивства під час “війни з
наркотиками”. 11 березня його заарештували в Манілі після повернення з Гонконгу,
а 12 березня взяли під варту в Гаазі (https://www.reuters.com).
З 1 січня 2025 року
Україна стала 125-ю державою-учасницею Римського статуту, що передбачає її
фінансову участь у бюджеті Суду та зобов’язання співпрацювати з МКС
(https://www.amnesty.org/en/latest/news/2024/08/ukraine-ratifying-the-rome-statute-a-welcome-step-but-limitations-must-be-addressed/).
Неминуче з діяльністю також зростає бюджет МКС: У 2025 році
бюджет зріс до 195,481,000 євро, що на 8,397,000 більше, ніж у 2024 році
(https://asp.icc-cpi.int/sites/default/files/asp_docs/ICC-ASP-23-10-ENG.pdf).
Але МКС та міжнародне право вперше стикнулось з невиконанням судових рішень
МКС:
У вересні 2024 року
Монголія відмовилася арештувати Путіна під час його візиту, що стало прикладом
ігнорування ордерів через геополітичні інтереси (https://www.eurointegration.com.ua/eng/news/2024/09/5/7193579/).
18 січня 2025 року МКС видав ордер на арешт Осами Ельмасрі Нджіма (Osama
Elmasry Njeem), лівійського командира, звинуваченого у воєнних злочинах і
злочинах проти людяності (вбивства, тортури, зґвалтування) у в’язниці Мітага в
Тріполі з лютого 2015 року. 19 січня його заарештували в Турині, Італія, під
час спроби отримати статус біженця. Проте 21 січня апеляційний суд Рима
звільнив його через "процедурну помилку" — Міністерство юстиції
Італії не було повідомлено заздалегідь про арешт, як того вимагає національний
закон. Того ж дня, 21 січня, його депортували до Лівії на літаку італійських
спецслужб без консультацій з МКС, порушивши статтю 89 Римського статуту про
співпрацю з Судом. МКС 5 лютого 2025 року засудив дії Італії як "серйозне
порушення міжнародних зобов’язань" і звернувся до Асамблеї держав-учасниць
з вимогою розслідування
(https://www.icc-cpi.int/news/statement-italy-failure-comply-arrest-warrant-osama-elmasry-njeem).
Станом на 16 березня 2025 року Нджім перебуває на свободі в Лівії.
Чому ордери не
виконуються?
Так чому ж більшість
ордерів Міжнародного кримінального суду не виконуються? Через сукупність
міжнародних і внутрішніх факторів:
Міжнародні фактори:
Обмежена юрисдикція МКС:
США, Росія, Китай та Індія не є сторонами Римського статуту і не співпрацюють
із Судом (https://asp.icc-cpi.int/states-parties).
Міжнародний імунітет:
лідери уникають відповідальності через дипломатичний статус (стаття 27
Римського статуту відкидає імунітет, але неучасть держав ускладнює виконання).
Геополітичні інтереси:
держави вагаються виконувати ордери через дипломатичні чи економічні ризики, як
у випадку Монголії у 2024 році.
Внутрішні фактори:
Відсутність контролю: у
країнах конфліктів влада неспроможна арештувати підозрюваних.
Юридичні перепони:
національні закони можуть суперечити Римському статуту.
Суспільна підтримка:
обвинувачені часто мають підтримку в своїх країнах, що ускладнює арешт.
Інші експерти також
коментують
ситуацію з виконанням ордерів:
Група експертів ООН з
прав людини: «Ордери МКС — крок до справедливості, але потребують виконання
державами». Цю позицію висловили 44 незалежні експерти Ради з прав людини ООН,
серед яких спеціальні доповідачі, такі як Франческа Альбанезе (Francesca Albanese),
Спеціальний доповідач з питань окупованих палестинських територій
(https://www.linkedin.com/in/francesca-albanese-2b938a5/). Заява опублікована
на сайті OHCHR
(https://www.ohchr.org/en/press-releases/2024/11/icc-arrest-warrants-can-help-save-lives-must-be-respected-and-complied-un).
Джулієт Макінтайр
(Juliette McIntyre): «Арешт Дутерте може змінити підхід до безкарності
лідерів». Вона є старшою викладачкою права в Університеті Південної Австралії,
спеціалісткою з міжнародного права
(https://www.linkedin.com/in/juliette-mcintyre-847b3a1a/), аналіз опубліковано
в Law Society Journal
(https://lsj.com.au/articles/the-icc-arrest-warrants-an-international-law-experts-perspective/).
Висновки:
Із наведеного впливає ряд
висновків, серед яких: видача ордерів на арешт має значний вплив на міжнародні
відносини, оскільки часто зачіпає високопосадовців або ключових осіб у
конфліктах. Одним із викликів є обмежена співпраця держав, які не є учасницями
Римського статуту, та політизація процесу виконання ордерів. Наприклад, у
справах, що стосуються поточних збройних конфліктів, держави часто вагаються
щодо виконання ордерів через ризики дипломатичних ускладнень. Під час виконання
ордерів на арешт можливе оскарження затримання особи та підстав видачі ордера.
В той же час ордери на арешт МКС є важливим інструментом у забезпеченні
міжнародного правосуддя, але їх ефективність залежить від політичної волі
держав та міжнародної співпраці. Подальше вдосконалення процедур співпраці та
посилення ролі міжнародного права є необхідними кроками для підвищення
ефективності МКС у боротьбі з безкарністю.
Світу необхідна дієва
реформа міжнародного права та міжнародних інституцій, які з кризою виявились
неспроможними протистояти насиллю та збереженню миру. Необхідність створення
механізмів, які б забезпечували більшу підзвітність держав. Включення нових країн
до Римського статуту та розширення діалогу з державами, які не співпрацюють,
покращить потуги МКС до притягнення до відповідальності злочинців. Введення
жорстких санкцій щодо країн, які свідомо ігнорують ордери МКС, забезпечить
неухильне виконання його рішень. В результаті, виконання ордерів МКС залежить
від поєднання міжнародної підтримки, внутрішньої стабільності держав і
загальної готовності країн дотримуватися норм міжнародного права.
Доктор Денис
Кешкентій, український адвокат,
магістр міжнародного права, CEO Key Legal Factors (Netherlands) [email protected]
Дата: 16 березня 2025
року
