Реєстрація місця проживання дитини для родин полонених і зниклих безвісти стала простішою

Від реєстрації місця проживання залежить доступ дитини до соціальних виплат, медицини, освіти й адміністративних послуг. Вона також допомагає підтвердити зв’язок із громадою. Через це будь-які труднощі в цій процедурі особливо відчутні для родин військовополонених і осіб, зниклих безвісти.

13 травня 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 648, яка оновила правила реєстрації місця проживання. Вона також визначила порядок дій, коли другий із батьків не може дати згоду через полон або статус зниклого безвісти. Постанова діє з 30 травня 2026 року.

Якою була попередня процедура

До цих змін загальне правило було доволі жорстким: реєстрація місця проживання дитини за заявою одного з батьків або іншого законного представника здійснювалася за згодою іншого з батьків або законних представників. Це правило випливало і із Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

«Дія» також вимагала, щоб до пакета документів було додано згоду іншого з батьків або законних представників, крім випадків, коли місце проживання дитини вже визначено рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування. Причому така згода мала бути надана або особисто в присутності посадової особи, або в належно посвідченій формі.

Які бар’єри виникали на практиці

Проблема полягала в тому, що формально згода другого з батьків була потрібна, але фактично отримати її було неможливо. У результаті сім’я опинялася в ситуації, коли право дитини на належну реєстрацію залежало від документа, який об’єктивно не можна було надати.

Додаткову складність створювало те, що статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не припиняє її сімейний статус. Закон прямо передбачає, що набуття такого статусу не змінює сімейного стану особи до моменту розірвання шлюбу або оголошення її померлою. Тобто з правової точки зору другий з батьків продовжував залишатися законним представником дитини, а отже вимога про його згоду не зникала автоматично лише тому, що особа була зниклою безвісти.

Через це сім’ї змушені були звертатися до суду або органів опіки. Це додатковий час і витрати для родин у складних обставинах.

Що змінив Уряд

Постанова № 648 запровадила спеціальне правило на період воєнного стану та ще 6 місяців після його завершення. Тепер, якщо один із батьків перебуває в полоні або вважається зниклим безвісти (є підтвердження), достатньо згоди одного з батьків або законного представника. Це правило застосовується і до реєстрації, і до зняття з місця проживання. Водночас дитину можна зареєструвати лише за адресою того з батьків або представника, який подає заяву.

Якою є нова процедура

Тепер алгоритм виглядає простіше:

1. Заяву подає один із батьків або законний представник;
2. Згода другого не потрібна, якщо є підтвердження полону або зникнення безвісти;
3. Потрібно надати:
4. витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин — у разі зникнення;
5. довідку про перебування в полоні — у разі полону (від Міноборони або іншого уповноваженого органу);
6. Реєстрація проводиться за адресою заявника;
7. Послугу можна отримати офлайн у ЦНАПі або органі реєстрації.

Реєстрація місця проживання впливає на доступ до державних послуг і є основою для інших дій — від отримання соціальної допомоги до запису до школи чи лікаря. Скасування вимоги, яка була фактично нездійсненною для частини сімей, зменшує ризики для дітей у складних умовах війни.

Водночас потрібно заздалегідь підготувати необхідні документи, адже саме вони тепер замінюють згоду другого з батьків.