В Україні оновлено підхід до працевлаштування людей з інвалідністю

В Україні тема працевлаштування людей з інвалідністю набуває все більшого значення, враховуючи соціальні наслідки війни. Застарілий підхід до розрахунку квоти людей з інвалідністю призводив до тінізації ринку або фіктивних трудових відносин з метою уникнення штрафних санкцій. Важливо, що у квітні 2026 року ці правила стали більш гнучкими і сприятливими для всіх учасників трудових відносин.

Як працювала система раніше

Щоб стимулювати роботодавців створювати робочі місця для людей з інвалідністю, держава встановила спеціальні нормативи (квоти):

1. якщо у компанії від 8 до 25 працівників — має бути щонайменше одне робоче місце для особи з інвалідністю;
2. якщо понад 25 працівників — таких працівників має бути не менше 4% від середньооблікової кількості штатних працівників.

Це правило діє вже давно, водночас, основна мета, а саме інтеграція людей з інвалідністю залишалась недосяжною. Бізнес часто сприймав ці вимоги як формальність, а не як реальний інструмент інтеграції. У деяких випадках це призводило до зловживань: людей оформлювали “на папері”, без реального залучення до роботи.

Нові правила з 2026 року

У квітні 2026 року правила оновили, щоб роботодавці створювали не формальні, а справді повноцінні робочі місця для людей з інвалідністю.

Головна новація — так зване подвійне зарахування. Тепер одного працівника можна врахувати як дві позиції у квоті, якщо він належить до таких категорій:

1. люди з інвалідністю І групи;
2. люди з інвалідністю ІІ групи з порушенням зору (за визначеним переліком захворювань);
3. люди з інвалідністю ІІ групи з психічними розладами (також за встановленим переліком).

Але це працює не автоматично — є умови, яких потрібно дотриматися:

1. працівник має бути оформлений офіційно (трудовий договір, контракт, служба або оплачуване стажування);
2. зарплата повинна бути вищою за мінімальну — навіть якщо людина працює менше через адаптовані умови;
3. робота не має шкодити здоров’ю і відповідати медичним рекомендаціям (зокрема й щодо психічного стану, якщо це важливо для посади).

Які робочі місця тепер не враховуються

Уряд уточнив, які робочі місця не враховуються при розрахунку квоти.

Йдеться про посади зі шкідливими (3 клас) та небезпечними (4 клас) умовами праці. Працівники на таких роботах не включаються до загальної кількості, від якої рахується норматив.

Це важливо для бізнесу, який через специфіку виробництва не може безпечно працевлаштовувати людей з інвалідністю — наприклад, у шахтах, металургії чи хімічній промисловості.

Новий підхід зменшує формальність вимог і дозволяє зосередитись на головному — створенні справді безпечних і доступних робочих місць.

Кому і чим це вигідно

На перший погляд здається, що правила стали складнішими. Але водночас вони намагаються зробити систему більш зрозумілою і менш формальною. Чи запрацює це так, як задумано — покаже практика. Водночас видно, що нові підходи вже враховують проблеми, які були раніше.

Водночас акцент змістився з формальностей на реальне працевлаштування. Це означає:

1. стабільний дохід для людей з інвалідністю;
2. кращу інтеграцію в суспільство;
3. розвиток інклюзивної культури в компаніях.

У підсумку це виглядає як спроба знайти баланс: підтримати людей з інвалідністю і дати бізнесу більш реалістичні правила.

Оновлення підходу до працевлаштування людей з інвалідністю — це приклад того, як держава може одночасно підтримувати і бізнес, і соціально вразливі групи.