Оскарження постанов у виконавчому провадженні

Виконавче провадження вважається завершальною стадією судового провадження. Його мета — примусове виконання рішення суду та інших державних органів або їх посадових осіб. Поняття, сторони, порядок, строки та наслідки цього процесу зазначені в Законі України «Про виконавче провадження».

У ст. 13 Закону визначено, що під час його здійснення державні та приватні установи вчиняють виконавчі дії та на їх основі ухвалюють рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень тощо (повний перелік рішень міститься в самому тексті нормативно-правового акта).

Строки оскарження постанови про виконавче провадження

Постанова про відкриття виконавчого провадження виноситься виконавцем не пізніше одного робочого дня після дня надходження до нього виконавчого документа. В ній закріплюється обов'язок боржника подати декларацію із зазначенням належного майна та доходів, а також попередження боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї свідомо неправдивих відомостей.

Сторони мають бути повідомлені щодо відкриття провадження. Для цього в Законі також закріплено конкретний спосіб — рекомендоване поштове відправлення (на адресу, що зазначена у виконавчому документі). Якщо ж у виконавчому документі надано електронну пошту боржника та стягувача, рекомендується дублювати інформацію й у формі електронного листа.

Право на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження мають сторони (в тому числі, боржник), інші учасники та особи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Строки оскарження постанови — 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Розгляд скарги на постанову у виконавчому провадженні

Відповідно до національного законодавства оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження або інші конкретні рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом. Як правило, тим, що видав виконавчий документ. Також це можуть бути керівник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державної виконавчої служби вищого рівня.

Під час розгляду таких справ суд має враховувати, що державний виконавець зобов’язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено і своєчасно вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами задля забезпечення вчинення виконавчих дій. 

У судовому засіданні щодо розгляду скарги на постанову беруть участь:

• заявник;
• державний виконавець або інша посадова особа Державної виконавчої служби;
• зацікавлені особи — боржники або стягувачі, прав і обов'язків яких стосується подана скарга.

Забезпечується судовий захист сторін виконавчого провадження, оскільки рішення суду може вплинути на їх права та обов'язки.

Сплата судового збору

Державний виконавець відзначає необхідність сплати судового збору згідно з рішеннями, примусове виконання яких передбачає його стягнення. Його розмір закріплений ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а саме 10% суми, що фактично стягнута й повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Стягнений виконавчий збір з боржника направляється до Державного бюджету України.