Юристка допомогла відновити право дітей-ВПО на соціальний захист

Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Однак відповідні установи застосовують надмірний формалізм при розгляді питань, які стосуються прав та інтересів дітей, які охороняються законом.

Так, до юристки Ковельського бюро правничої допомоги, роботу якого підтримує DRC, звернулась пані Лілія, яка повідомила, що навесні 2022 року разом з малолітніми дітьми вимушена була покинути місце постійного проживання – село Велика Білозерка Запорізької області – та переміститись до міста Ковель Волинської області, де вони і перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи.

У квітні 2022 року пані Лілія також звернулась за призначенням допомоги на проживання для себе та двох малолітніх дітей, однак з 01.09.2023 виплату допомоги їй та дітям було припинено у зв’язку з наявністю на депозитному рахунку жінки коштів у загальній сумі, яка перевищує 100 000 гривень.

У жовтні 2023 року жінка звернулась до Управління соціального захисту населення (УСЗН) виконавчого комітету Ковельської міської ради з проханням поновити виплату допомоги на проживання малолітнім дітям, однак працівники її повідомили, що механізму продовження виплати допомоги на проживання тільки її дітям немає.

Юристка вивчила обставини і підготувала позовну заяву про визнання дій УСЗН, тобто припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним дітям, протиправними та зобов’язання поновити виплату з дня її припинення.

В обґрунтуванні позовних вимог юристка зазначила, що системний аналіз положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ №322, Постанови КМУ №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» дає підстави стверджувати, що дитина є самостійним суб’єктом відповідних правовідносин зі спеціальним статусом – «внутрішньо переміщена особа», а її права, пов’язані з цим статусом, не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у її батьків, інших законних представників.

Припиняючи виплату допомоги на проживання малолітнім дітям Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради не приділило належної уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, що призвело до порушення їх права на соціальний захист.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/35219/23 позовну заяву пані Лілії задоволено повністю, а малолітнім дітям відновлено право на соціальний захист.

На жаль, такі випадки не є поодинокими. Однак, вищевказане рішення суду мало безпосередній вплив на правозастосовні практики Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради. Так, в аналогічному випадку (вже після постановлення рішення у справі № 140/35219/23) УСЗН змінив свій підхід з вказаного питання на користь внутрішньо переміщеної особи та усунув порушення, які стали підставою для пред`явлення позову – виплатив допомогу на проживання малолітній доньці іншої жінки в повному обсязі (справа № 140/1887/24) .

Надання безоплатної правової допомоги реалізується Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги у співпраці з Данською радою у справах біженців за фінансування в рамках цивільного захисту та гуманітарної допомоги Європейського Союзу.